11 листопада 2020 року
Тема уроку: Прикладка як різновид означення.
Повторіть теоретичний матеріал попереднього уроку:
Прикладкою називається означення, виражене іменником, яке одночасно визначає, характеризує предмет і дає йому другу назву. Крім іменника, прикладка також може відноситися до займенника або будь-якої іншої частини мови, ужитої в ролі іменника. Прикладка зазвичай узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку (Проживав у нас довго собака Пірат (О. Довженко)). Лише прикладки, які є власними назвами гір, озер, станцій, планет, не узгоджуються з означуваним словом у непрямих відмінках (Альпіністи підкорили вершину гори Еверест).
Прикладки бувають непоширені, тобто виражені одним словом, і поширені — виражені кількома словами (Я передплачую газету «Голос України»). Якщо прикладка і означуване слово — загальні іменники, не пояснювані іншими словами, то вони пишуться через дефіс (Десь-не-десь лежали на землі дуби-великани… (О. Кобилянська)).
Дуже важливо правильно розрізняти, яке слово в прикладкових сполуках виступає головним, а яке — залежним: 1) Якщо в реченні особа названа власним ім’ям і загальною назвою, то прикладкою виступає загальна назва (Гетьман Хмельницький завзято вів козаків у наступ). 2) Якщо особу названо двома загальними назвами, то прикладкою є друга з них, яка пояснює, уточнює першу, і пишуться ці слова через дефіс (До кімнати зайшла дівчина-санітарка). 3) У поєднанні власної та загальної назв географічних об’єктів прикладкою виступає власна назва (Місто Київ — столиця України). Загальна назва географічного об’єкта може виступати прикладкою до власної, якщо в реченні стоїть після неї (Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (П. Тичина)) або якщо дає їй образну характеристику (Красень Дніпро несе свої води в Чорне море). 4) Прикладками є назви, що конкретизують загальну назву предмета, дають йому образну характеристику (жук-короїд, заєць-русак, вовчик-братик, хлопець-богатир). Якщо такі прикладки стоять у реченні після означуваного слова, вони пишуться із ним через дефіс (Вся долина зеленава в квітах-зорях, в майських травах (П. Усенко)).
Виконайте завдання за підручником:
1. Виконайте впр.4 ст.50, впр.5 ст.50 (письмово).
2. Домашнє завдання: впр."хатка" на ст.51.
9 листопада 2020 року
Тема уроку: Прикладка як різновид означення.
Опрацюйте поданий нижче матеріал:
Прикладкою називається означення, виражене іменником, яке одночасно визначає, характеризує предмет і дає йому другу назву. Крім іменника, прикладка також може відноситися до займенника або будь-якої іншої частини мови, ужитої в ролі іменника. Прикладка зазвичай узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку (Проживав у нас довго собака Пірат (О. Довженко)). Лише прикладки, які є власними назвами гір, озер, станцій, планет, не узгоджуються з означуваним словом у непрямих відмінках (Альпіністи підкорили вершину гори Еверест).
Прикладки бувають непоширені, тобто виражені одним словом, і поширені — виражені кількома словами (Я передплачую газету «Голос України»). Якщо прикладка і означуване слово — загальні іменники, не пояснювані іншими словами, то вони пишуться через дефіс (Десь-не-десь лежали на землі дуби-великани… (О. Кобилянська)).
Дуже важливо правильно розрізняти, яке слово в прикладкових сполуках виступає головним, а яке — залежним: 1) Якщо в реченні особа названа власним ім’ям і загальною назвою, то прикладкою виступає загальна назва (Гетьман Хмельницький завзято вів козаків у наступ). 2) Якщо особу названо двома загальними назвами, то прикладкою є друга з них, яка пояснює, уточнює першу, і пишуться ці слова через дефіс (До кімнати зайшла дівчина-санітарка). 3) У поєднанні власної та загальної назв географічних об’єктів прикладкою виступає власна назва (Місто Київ — столиця України). Загальна назва географічного об’єкта може виступати прикладкою до власної, якщо в реченні стоїть після неї (Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (П. Тичина)) або якщо дає їй образну характеристику (Красень Дніпро несе свої води в Чорне море). 4) Прикладками є назви, що конкретизують загальну назву предмета, дають йому образну характеристику (жук-короїд, заєць-русак, вовчик-братик, хлопець-богатир). Якщо такі прикладки стоять у реченні після означуваного слова, вони пишуться із ним через дефіс (Вся долина зеленава в квітах-зорях, в майських травах (П. Усенко)).
Перегляньте відео:
Виконайте завдання за підручником:
1. Опрацюйте теоретичний матеріал на ст.48-49.
2. Вивчіть правила написання прикладок окремо і через дефіс на ст.49.
3. Виконайте впр.1 ст.49(усно), впр.2 ст.49 (письмово).
4. Домашнє завдання: впр.3 на ст.49.
4 листопада 2020 року
Тема уроку: Розвиток мовлення. Особливості написання твору з обрамленням на основі почутого.
У робочих зошитах запишіть:
Оповідання — невеликий за обсягом розповідний твір про одну або кілька подій у житті персонажа, що відіграють важливу роль у його долі.
Обрамлення — такий композиційний прийом, за якого сюжетний твір включається в розповідь, немов у рамку, яка безпосереднього зв’язку з розвитком сюжету не має.
Особливості оповідання:
♦ зображення переважно однієї події з життя головного героя;
♦ розповідна форма викладу;
♦ нетривалість дії;
♦ невелика кількість дійових осіб;
♦ стислість викладу художнього матеріалу;
♦ невеликий обсяг.
Відмінності між оповіданням та розповіддю:
– оповідання — це один з видів розповіді;
– у подіях, що становлять сюжет оповідання, можна виділити зав’язку, кульмінацію та розв’язку, чого немає у творі-розповіді, де йдеться про якийсь цікавий випадок;
– на відміну від розповіді, в оповіданні чітко простежуються певні думки, ідеї, висловлюється ставлення автора до зображуваних подій;
– в оповіданні поєднуються різні типи мовлення (розповідь, опис, роздум), часто є діалоги;
– пишуться оповідання тільки в художньому стилі.
Обрамлення у тексті може:
– характеризувати (за подібністю чи контрастом) обставини, в яких відбувається дія;
– містити авторські роздуми про героїв;
– створювати фон розповіді.
Зразок тексту оповідання з обрамленням.
Нараз згадав гомінке обійстя баби Ґандзі, що розкинулося в самісінькому центрі села. По неділях і святах ми біля бабиної хати завжди збирались на сходини.
Жила баба Ґандзя самотньо. Син мешкав у Києві, приїздив рідко.
Довгими осінніми та зимовими вечорами їй не сиділось вдома: почергово ходила то до одного, то до іншого сусіди. Переповівши новини, бабця збиралась додому, але я крадькома торкав її теплу руку, нашіптував: “Казочку якусь розкажіть…”
Одну з тих казок я пам’ятаю й досі…
(Це - обрамлення.)
* * *
Начебто в тутешньому великоліському бору з’явився ведмідь. Зла він людям не чинив, але й нікого не допускав у свої володіння — боявся, щоб селяни не дерли диких бджіл, бо й самому хотілось бортнього меду. Одного разу, пересиливши страх, до лісу вимандрував сільський свинопас. Забравшись на галявину, зарослу дорідними суницями, заповзявся збирати смаковиті ягоди. Аж тут зачувся шурхіт сухостою, — підняв голову й сторопів: прямісінько на нього чалапав волохатий володар нетрів. Нараз свинопас сикнувся утікати, але було пізно — клишоногий стояв поруч, простягуючи дебеле лапище. Глянув чоловік на нього й відсахнувся — в опухлій і закривавленій долоні стирчала розкарякувата скабка. Зрозумівши, в чому річ, свинопас витяг деревину, і ведмідь пішов геть. Як козубок наповнився ягодами, біля нього знову з’явився клишоногий, тримаючи в лапах стиглий щільник меду. Так ведмідь віддячив чоловікові за його ласку…
(Це - оповідання)
* * *
Причастивши казкою, бабуся йшла додому. Я вилазив на піч, але довго не міг заснути. В уяві поставали герої бабиних легенд і переказів.
( Це - брамлення.)
(За В. Скуратівським).
Зауважте!
* Обрамлення повинно доповнювати сюжет, давати додаткову інформацію для роздумів,
* Зверніть увагу на те, що події в обрамленні менш важливі, ніж в основній частині.
* Не варто переобтяжувати оповідання зайвими подробицями.
* Не забувайте, що в художньому творі, крім правди життєвої, є ще правда художня, сказана автором, аби надати зображуваному найбільшої достовірності, поглибити його смисл. Подумайте, які вчинки героїв, події чи художні деталі можна домислити.
Зразки оповідань.
Незабутня казка
Мій брат — великий непослух. Страшенно вередує і гасає без тями. Мама часто йому пробачає, приказуючи: “Школа навчить його і розуму, і дисципліни.”
Якось Андрійко біг через подвір’я, зачепився ногою за невеликий камінець і розбив коліно. Я швидко підійшов, взяв його на руки та почав заспокоювати. Натомість він став гамселити мене руками. Надійшла бабуся, взяла онука на руки, притулила до себе і розважливо почала свою казку…
* * *
… Андрійко витер сльози, подивився на бабусю, підійшов до мене і дав цукерку. Мабуть, зрозумів, що за ласку треба віддячити.
Сімейна реліквія
Одного спекотного дня бабуся Катя поверталася з магазину. Несла великі пакунки з продуктами. Втомившись, присіла на лавку і поглядом ковзнула по траві. Їй здалося, що серед густої зелені щось зблиснуло. Приглянувшись, вона помітила старий натільний хрестик. Поклавши на долоню, прикипіла до нього поглядом. Серце затіпалось, мов пташка в клітці: точнісінько такий старий срібний хрестик був у неї…
Катруся міцно тулила хрестик до грудей. Це — дорогоцінний подарунок мами. Скільки разів рятував він ї від різних напастей. Завжди пам’ятала матусину пересторогу: нізащо, нікому й ніколи хрестик не віддавати.
У буремному сорок третьому році голод сильно докучав сім’ї. В хаті — ні скоринки хліба. Голодні очі дітей наштовхнули Катю на гріховну думку: обміняти хрестик на хліб.
Зранку, затуливши хрестик міцно в долоні, пошкандибала вона у найближче село, бо серед своїх не зважилася пропонувати такий обмін.
Паленіючи від сорому, постукала в перше вікно. З хатини вийшла немолода господиня. Побачивши на долоні срібний хрестик, все зрозуміла. Через кілька хвилин незнайома винесла Каті хлібину, але хрестик не взяла…
Бабуся відкрила очі. Навколо гомоніло літо. Повільно підвівшись, почимчикувала додому…
На лавці виблискував старий срібний хрестик. Чи візьме його хтось?..
Робота із зошитами:1. Запишіть у зошитах визначення "обрамлення" з підручника (ст.46).
2. Письмово виконайте впр.2 (завдання В) на ст.47.
Після виконання сфотографуйте і відправте файл на перевірку.Термін здачі - сьогодні (4 листопада) до 16.00.
Домашнє завдання:
Виконати впр.3 ст.47: завдання А - Г (усно), завдання Д - письмово.
Завдання виконати до понеділка. Надсилати мені не потрібно. Я зберу зошити і перевірю пізніше.
2 листопада 2020 року
Тема уроку: Узгоджене і неузгоджене означення.
Про головні члени речення ми вже поговорили — сподіваємося, ви добре з’ясували, якими бувають підмети і присудки. І, звісно ж, важливо запам’ятати, у яких випадках між ними варто ставити тире.
Сьогодні починаємо розглядати другорядні члени речення. Стартуємо з означення.
Означення називає ознаку предмета і відповідає на питання:
- який?
- чий?
- котрий?
- скількох?
- скільком?
- скількома?
- на скількох?
Означення виражається найчастіше прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом, займенником, рідше — іншими частинами мови:
- Соняшники заплуталися своїми жовтими головами в гіллі (І. Нечуй-Левицький).
- В просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном (М. Коцюбинський).
- Люди (які?) на вулицях низенько схиляють голови перед паном вітром, поштиво держаться за шапки і жмуряться, кривляться, кліпають очима (В. Винниченко).
- Увійшла жінка років тридцяти, забрала папки, вийшла геть (Григорій Тютюнник).
- Ой не сам запорожець іде: (скількох?) дев’ятеро коней веде (Нар. творчість).
Узгоджене означення до означуваного слова приєднується зв’язком узгодження, тобто узгоджується з ним у роді, відмінку й числі.
Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками (крім особових його, її, їх):
- В гречках некошених стоїть барвистий мед, натруджено-густий, немов земля пахуча (А. Малишко).
- В єдиний звук мільйони струн народних злиті — у цій пшениці, в цьому ситі!(М. Рильський).
Кількісний числівник означенням у реченні виступає лише в непрямих відмінках, крім знахідного, однакового з називним. Поєднання кількісного числівника в називному (знахідному) відмінку з іменником виступає як один член речення — підмет або додаток.
Неузгоджене означення до означуваного слова приєднується зв’язком керування або прилягання.
Неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, неозначеною формою дієслова, словосполученням:
- До мене підходить людина (яка?) середнього віку (О. Довженко).
- Година (яка?) для праці настала (Леся Українка).
- Дорога (яка?) ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами (О. Гончар).
- Одні тільки бажання (які?) творити добрі діла й зостались при мені на все життя (О. Довженко).
Виконайте завдання.
Друге листопада
Класна робота
Узгоджені і неузгоджені означення
Тестові завдання
Розподільний диктант
(виконане завдання)
Тестові завдання 1-11 з чотирма варіантами відповідей, серед яких лише одна правильна, оцінюються по 0,5 б. за кожну правильну відповідь.
Наступне завдання - розподільний диктант з ключем (за умови правильного виконання, отримаєте початок вислову Езопа). За це завдання ви отримаєте 6,5 б.
Домащнє завдання: (надсилати мені не потрібно, після карантину я зберу зошити і перевірю)
за підручником - ст.42-43, впр."хатка" - ст.45.
У робочому зошиті після класної роботи відступіть два рядочки і на третьому запишіть:
Третє листопада
(або інша дата виконання домашньої роботи)
Домашня робота
Вправа на ст.45
(виконана вправа)
Немає коментарів:
Дописати коментар